СУДНА ДОРОГА



Категории Василь Барка ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I Двi недiлi, двi вiнечнi долi, над гризню гармат рiднiли. Хоч вiд гiлки вiолет медовий близько брався до одвiркiв. Грiшник, де з навал незваних танкiв близять розблиски в розбоï, - став: стрiляйте! а не згоден знати тьми з неправди гробовоï. I калiкою з обжинкiв крови, дотерпiвши смерть, як прiрву, звiвся — кривду ночi вiдбороти: в знаках дикiстю звiрину. Вибийся з тенет: мов олень рани, огняноï — в плечi хворi. По крижинах моря, в вибух браних, вийди крiзь метiль безкормиць... Тiнню непривiтною, а встати - з праху, з пастки навернувшись: тiнню Савла — на порiг останнiй, де досвiтлюються душi. Нивами обнов, де й горе кожне, множиться на грiзний сполох: до джерел, як птах з пожеж, чи зможе перейти душа поволi? Двi недiлi — двi любовi: в крузi сонця й мiсяця взорiли, обiходячи, аж море скрушить грiх i посклада зернини. II Двi недiлi, — де не змовкне в ярмах океан! (i гори чули); що одна свiтанний вiнчик брала, друга з полудня палючий. Подаровано не мiдну скриню, а сердечну правду в деннiсть. Знов галузками садiв наринуть, ганячись, вали квiтневi. Все, що зрiднене вiд серця — вiчне; понад океанний розпач: буде все бiлiти! в зiрцi скличе - жити, де зiйшла, дiвоча. На безмежностi по димнiй смузi, переходячи, вiтрильце - свiдчить, свiчкове! хоч вiтер змучив: пiвпелюстки з бурi бризне. Нам роздiлено стежки пропащi - з вибухiв, при злих руïнах... скрiзь вiйна: свiтопожежний ящер пекла! — до краïв курiла. Морок стiнами бiди з безоднi вiд зiрок стежки вiдрiзав - хоч троянднi вiдсвiти назовнi в хмарi, що пашить, залiзна. Вже iзгой — на другiм боцi ночi - до пророцтва змiг припасти... мирний океан! стокрилля множить: з горами, бiлiш вiд айстри. Друга на порозi перестрiла, вiд його човнiв i серпня, витканого з блискавки — недiля друга: криник! милосердна.
СУДНА ДОРОГА